Регіональний центр громадського здоровʼя КОР інформує

Інформація щодо виконання  Загального плану проведення І-го етапу щорічного тижня безпеки дорожнього руху, який проходитиме в усіх регіонах з 13 по 19 травня 2024 року

«Здай кров – врятуй життя»

Як Земля крутиться навколо своєї осі, кров невпинно прокладає власний шлях по кровоносній системі. Не зупиняється, не відпочиває, безперервно живить органи й тканини. Всього пів хвилини потрібно еритроцитам (червоним тільця крові, які виконують дихальну функцію) для того, щоб зробити повне коло в організмі людини. Швидкість руху цих клітин справді вражає, адже кровоносна система складається з-понад 160 000 кілометрів судин.
Кров споконвічно символізувала життя та її мінливість. Наші пращури вважали, що в ній міститься божественні енергія та сила, а частини тіла, де найповільніше тече кров, слабкі й вразливі до травм. Та навіть містики не були здатні реально оцінити роль сполучної рідини в житті людини.
Прорив у медичній та фармацевтичній галузях дозволив використовувати червону рідину не лише в екстрених ситуаціях під час аварій, ДТП і хірургічного втручання, але у виробництві ліків. Тому не дивно, що зараз донори займають почесну роль у міжнародному суспільстві.
Друга світова війна дала поштовх для поліпшення якості переливання. Згодом були винайдені препарати (антикоагулянти), що дозволили заморожувати, і тим самим довго зберігати кров.
Червоне то любов. Тому донорство крові під час війни стало ще однією лінією оборони України.
Під час воєнних дій, відколи історія пам’ятає кровопролитні війни, донорська кров була ледь не єдиним способом врятувати бійця, який зазнав поранення з масивною крововтратою у наслідку.
В реаліях сьогоднішньої війни, де ворог переважає у силі та техніці, ми, українці в тилу, повинні робити все від нас залежне, аби зберегти життя кожному бійцю. Крім того, варто не забувати й про цивільних, які стають жертвами ракетних та артилерійських ударів – їм необхідна донорська кров.
З цього моменту й надалі українці повинні формувати у своїй спільноті та громаді культуру регулярного та безоплатного донорства крові.
В теперішній час з перших днів повномасштабної війни в Україні через зростання великої кількості постраждалих донорство крові – один з простих способів врятувати людське життя, адже одна донація крові може допомогти трьом людям. Близько тридцяти хвилин вашого часу — користь для організму та порятунок людського життя.
Люди, які здають кров, дарують життя іншим. Невипадково їх називають донорами, що з латинської означає «дарувати».
У різних куточках країни проводилися й продовжують проводитися заходи із популяризації донорського руху та залучення людей до здачі крові. Донорська кров йде на потреби медичних закладів й порятунку тих людей, які цього найбільше потребують.

Чим Корисна здача донорської крові?
Приблизно 8% ваги людини припадає на кров (орієнтовно 5,5 літрів), і втрата хоча б половини є смертельно небезпечною. Тому допустимий розмір донації, при якому доросла людина не відчуватиме шкоди, становить 300-450 мл за раз. Ці незаперечні правила безпеки при переливаннях застосовуються давно, проте, чи корисно здавати кров, медики дізнались не відразу.
Дослідивши стан здоров’я регулярних донорів, та порівнявши його з групою однолітків, які жодного разу не здавали кров, лікарі здивувались несподіваним відкриттям. З’ясувалось, що донори в середньому на 5 років живуть довше, рідше страждають серцево-судинними захворюваннями та легше переносять застуди.
Вчені пояснили причину довгого життя донорів: донації активують систему кровотворення й стимулюють імунітет. Тому люди, які віддають свою кров на благо інших, і самі отримують додаткові роки активного життя.

7 міфів про донорство крові

Міф № 1: донорство крові — це небезпечно
Сьогодні донорство крові — абсолютно безпечна та життєво необхідна процедура. В усьому світі мільйони громадян здають кров без зайвих закликів та прохань. Для взяття крові використовують лише одноразові та стерильні системи, індивідуальні для кожного донора.
Міф № 2: є потреба лише в рідкісних видах крові
Це не так. Потреба у крові — як рідкісних, так і поширених груп, — є завжди. Якщо ви здаєте кров не конкретному реципієнту, то вона потрапляє в загальний банк крові та використовується в ситуаціях, коли реципієнту потрібне негайне переливання крові. Причому, що популярніша група крові, то більше її потрібно, адже більше людей потребують саме такої групи крові.
Міф № 3: донорство — це страшно, боляче і довго
Насправді єдиним неприємним моментом протягом всієї процедури є укол голкою, що навряд чи можна назвати страшним і болючим. Порізи та удари, яких ми зазнаємо ледь не щодня, завдають значно більшого болю. До того ж, донація крові триває не більше 10 хвилин.
Міф № 4: я постійно чую, що хтось здає кров, тому не бачу сенсу йти самому
Про донорство багато говорять у ЗМІ, знімають соціальну рекламу, організовують акції, але статистика говорить, що лише 5% тих, хто не має протипоказань стосовно донорства (а це близько 60% населення планети), насправді стають донорами крові.
Міф № 5: у мене візьмуть забагато крові, й це призведе до погіршення здоров’я
В організмі дорослої людини є близько 5,6 л крові, а за один раз забирають 450–470 мл — замало, щоб вам нашкодити. До того ж організм історично звик до втрати незначної частини крові внаслідок травм і складних природних умов, тому швидку регенерацію (відновлення) закладено в нас біологічно.
Міф № 6: я приймаю протизаплідні таблетки, тому мені не можна здавати кров
Якщо ви приймаєте їх з метою контрацепції, а не лікування, — ви можете бути донором.
Міф № 7: я не знаю свою групу крові, тож у мене не візьмуть кров
У центрі крові вам визначать групу крові та навіть здійснять медогляд.

Донорство крові є важливою частиною системи  охорони здоров’я кожної країни
Донорська кров, її компоненти і препарати вкрай необхідні:
    • військовим шпиталям — кров постійно потрібна хлопцям і дівчатам, які захищають нас на сході країни;
    • пологовим будинкам — для компенсації крововтрат породіль під час складних пологів;
    • хірургічним відділенням — переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій;
    • опіковим центрам — потрібні постійні трансфузії плазми як основної рідини, що допомагає відновитися після опіків різного ступеня;
    • онкологічним відділенням — дитина, яка лікується від онкозахворювання, потребує близько 40 донорів протягом всього лікування;
Кров та її компоненти потрібні:
    • пацієнтам, які мають захворювання крові (анемія, гемофілія та інші);
    • людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними;
    • військовим, жертвам серйозних аварій і нещасних випадків, стихійних лих тощо.

"Травматизм"

Під терміном «травматизм» розуміють як значні, тяжкі травми, так і дрібні пошкодження, мікротравми. Останні численні і мають вагу не стільки самі по собі, скільки як джерело інфек¬ційних ускладнень, що призводять до тимчасової втрати працездатності.
Травма — одна з головних причин смерті людей віком до 44 років. Вона посідає 3 місце у загальному переліку причин смертності.
Найбільшу питому вагу в травматизмі має механічна травма, вона складає основу травматизму. В усьому світі її показники зростають. Це пов’язано з механізацією на виробництві та в побуті, електрифікацією та газифікацією, значним розвитком автотранспорту, авіації, інтенсивним висотним будівництвом, спорудженням великих технічних комплексів, масовими заняттями спортом, збільшенням споживання населенням алкоголю, ліків, наркотичних та токсичних речовин тощо. Особливістю механічних травм є їх множинний характер, через що зараз прийнято такі травми називати політравмами.
За статистичними даними ВООЗ, лише внаслідок автомобільно-дорожніх пригод щорічно в світі гинуть понад 250 тис. людей, а кількість травмова¬них перевищує 2 млн.
Більшість травм належить до невироб¬ничих. Найбільшу тривогу викликає дорожньо-транспортний травматизм, який образно називають «війною на дорогах». Жертвами цього виду травматизму щорічно стають мільйони людей, четверть мільйону помирають на місці Якщо взяти до уваги недосконалість обліку, статистики травм та, власне, визначення поняття смерті від травми, то можна з певністю сказати, що кількість жертв цього виду травматизму набагато більша, ніж повідомляється офіційно.
Дорожньо-транспортний травматизм об’єднує всі травми, які завдаються транспортними засобами незалежно від того, був потерпілий у машині чи ні. Переважна кількість таких травм виникає з вини пішоходів. Багато дорожньо-транспортних пригод стається через керування машиною в стані сп’яніння.
Вулична травма — це травма, що сталася на вулиці, у дворі, в лісі, полі тощо, незалежно від її причини (у тому числі й зумовлена транспортними засобами). Більшість вуличних травм викликані падінням потерпілого. Особливо часто це буває в осінньо-зимовий період та у вечірні години. Серед цих травм переважають переломи верхніх та нижніх кінцівок, рідше бувають забиття, розтягнення та поранення. Вуличний травматизм спричиняється поганою організацією вуличного руху, неякісним покриттям та освітленням вулиць, незадовільним їх станом, зокрема в період ожеледиці тощо.
Перша допомога при травмуванні залежить від характеру травми. Якщо є кровотеча, її треба зупинити. У разі зупинки дихання чи серцебиття слід провести кардіо-легеневу реанімацію. Переламану частину тілу треба знерухомити. Варто також попередити шоковий стан у потерпілого, надати психологічну допомогу.
Втрата великої кількості крові може призвести до шокового стану і навіть до смерті. Тому зупинити кровотечу — першочергове завдання при першій допомозі. Варто також звернути увагу на загальний стан потерпілого, чи немає ще якихось серйозних ушкоджень — наприклад, хребта. В таких випадках необхідно як найшвидше викликати карету швидкої медичної допомоги.
Найкращий спосіб зупинити кровотечу — прикласти марлеву пов’язку і сильно притиснути. У разі артеріальної кровотечі необхідно накласти турнікет (джгут) вище місця ураження і записати час накладання. Якщо кровотеч кілька, почати треба з масивніших.
Травми хребта, шиї найчастіше трапляються під час дорожньо-транспортних аварій, спортивних змагань, внаслідок падіння, дайвінгу тощо. При наданні першої допомоги важливо не допустити зміщення. Треба зафіксувати шию руками з обох боків. Якщо постраждалий починає блювати, повернути його на бік треба так, щоб не згинати хребет.
Зазвичай травмам важко запобігти, адже тут великою мірою присутній фактор раптовості. Однак іноді їх можна попередити.
Уникнути травм під час аварій допомагає дотримання правил дорожнього руху (йдеться і про використання ременів безпеки, дитячих автокрісел, шоломів), обережна поведінка на вулицях (як водіїв, так і пішоходів).
Переломи кісток частіше трапляються у літніх людей, хворих на остеопороз, людей із ендокринними порушеннями, осіб, які приймають кортикостероїди, людей, які курять, вживають алкоголь, фізично неактивних осіб. Доброю профілактикою переломів є зміцнення кісток, збагачуючи їх вітаміном Д і кальцієм (вживаючи їжу, багату на ці елементи, та приймаючи відповідні препарати), займаючись спортом, здоровий спосіб життя.

В Кіровоградській області на кінець 2023 року функціонувало 23 травматологічних кабінетів для дорослих, 4 для дітей.
    Спеціалізований травматологічний прийом дітей ведеться в КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», КНП «Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради», КП «Дитяча міська лікарня» м. ОлександріЇ та у КНП «Знам’янська міська лікарня ім. А.В.Лисенка».
    Функціонує три травматологічних пункти в області. В м. Кропивницькому два – при лікарні швидкої медичної допомоги – дорослий, при дитячій обласній лікарні – дитячий. Цілодобово працює травматологічний пункт в м. Олександрії, де надається допомога дорослим і дітям. За 2023 рік на травмпунктах надана допомога 21895  хворим, у тому числі на дитячому травмпункті – 9395 (2022 рік відповідно 24210 хворим, у тому числі на дитячому травмпункті – 7444).
     В інших населених пунктах невідкладну амбулаторну медичну допомогу в нічний час, вихідні та святкові дні хворі травматологічного профілю отримують в приймальних відділеннях центральних районних лікарень.

Серед населення області за 2023 рік зареєстровано 38721 травм проти 39400 травм за минулий рік, що на 679  травм, або на 1,7% менше. Серед дорослого населення області зареєстровано 31967 травм (за 2022 рік 33296 травми), серед дитячого населення області (0-14 років) зареєстровано 5170 травма до 4701 травм у 2022 році.
Серед загальної кількості травм на травми невиробничого характеру за 2023 рік приходиться 99,9%, як і у минулому році, серед дітей та підлітків – 100,0% (включаючи дорожньо-транспортний показник).
Відмічається також збільшення показника первинної інвалідності внаслідок травм невиробничого характеру.  
Профілактика дорожньо-транспортного травматизму вимагає великої уваги з боку як держави з її контрольно-регулюючими установами, так і конструкторів машин, а також водіїв та пішоходів. Благоустрій доріг, виготовлення машин підвищеної стійкості та опірності з безпечним кермом, обов’язкове користування прив’язними поясами, суворе додержання правил руху, технічна справність машин, підвищення кваліфікації водіїв тощо — все це складові профілактики дорожньо-транспортного травматизму. Введення лише прив’язних поясів безпеки в машинах сприяло значному зменшенню кількості загиблих на місці катастрофи.
Особливо дитячий травматизм це сфера уваги всіх — держави, міністерств внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, дошкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспорту і, насамперед, сім’ї.
Найважливішими заходами його профілактики є контроль за вчинками дітей з боку дорослих, усунення з поля їх зору небезпечних предметів — ножів, гострих палиць та шпиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гратись на вулицях та дорогах, купатися без нагляду дорослих і в неперевірених місцях та багато інших. Для профілактики травматизму дітей грудного віку треба уникати їх піднімання над собою (над головою) та укладання на стільцях, звідки вони можуть упасти.
У першій лінії боротьби з травматизмом роль медичної науки і її представників полягає в науковому обґрунтуванні ролі соціально-економічних та екологічних факторів у профілактиці та лікуванні травм. Особливу роль тут відіграють наукові рекомендації гігієністів, фізіологів та насамперед лікарів загальної практики сімейної медицини, хірургів, травматологів.
Другу лінію боротьби з травматизмом складають спільні зусилля керівників підприємств, установ, організацій, колективів та батьків з лікарями щодо розробки і дотримання в цих колективах заходів профілактики травм, їх аналізу та конкретних висновків про результати цих заходів, а також удосконалення.
Третя лінія боротьби — головна лінія — медична. Проводиться за сприяння, допомоги органів внутрішніх справ (поліції, ДПС, ДСНС тощо). Нею передбачені організація першої допомоги тим, хто отримав травму, їх лікування та реабілітація.
У ролі таких дорадників виступають Міністерство охорони здоров’я. Національна академія медичних наук, науково-дослідні та навчальні медичного профілю університети, академії та інститути. Конкретними учасниками другої лінії профілактики є працівники лікарень, науково-дослідних лабораторій та кафедр, медсанчастин та медпунктів на підприємствах, шкільні, дільничні та сімейні лікарі.
Нам всім необхідно пам’ятати, що всі ми в житті є учасниками дорожнього руху в тій чи іншій мірі: водії, пішоходи, велосипедисти та всі ті хто знаходяться на проїжджій частині.
Багато із нас вважають, що правила дорожнього руху написані лише для водіїв, НІ!!! Правила призначені для всіх учасників дорожнього руху. Тому потрібно їх дотримуватись і виконувати!!!

Матеріал підготовлено КНП «РЦГЗ КОР»